Організація життєдіяльності дошкільників.Методичні рекомендації.

ОРГАНІЗАЦІЯ   ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ДОШКІЛЬНИКІВ

Методичні рекомендації

  1. Організовуючи життєдіяльність дитини в закладі дошкільної освіти, слід ураховувати: її вікові та індивідуальні особли­вості; сучасні тенденції в оновленні змісту дошкільної осві­ти та навчально-виховних технологій; побажання батьків; специфіку та можливості закладу.
  2. Буття дитини в дошкільному закладі — це послідовний перебіг певних його складових, які нормують чергування активної діяльності та відпочинку. Основні з них:
  • ранкові, денні, вечірні прогулянки;
  • різноманітні гігієнічні процедури;
  • харчування (сніданок, обід, підвечірок, вечеря);
  • ігри (самостійні та організовані);
  • спілкування (з дорослими та дітьми);
  • заняття (колективні, підгрупою, індивідуальні, само­стійні);
  • відпочинок (релаксація), сон.
  1. Заради створення розміреного, ритмічного буття слід дотри­муватися стабільності найважливіших елементів життє­діяльності, підтримувати звичні для дітей організаційні мо­менти (прогулянку, гімнастику, харчування, ігри, заняття, самостійну діяльність, сон тощо).
  2. Водночас доцільно вносити у повсякденне життя до­шкільників елементи сюрпризності , експромти, що урізно­манітнюватиме їхні життєві враження, демонструватиме ймовірність та природність різноманітних життєвих змін, їх динаміку, певну непередбачуваність; навчати дітей прийма­ти це та ставитися з розумінням.
  3. Тривалість перебування вихованців у дошкільному закладі регулювати потребою батьків, особливостями їх­ньої трудової діяльності та родинного устрою, психофізіологічними характеристиками дітей, типом закладу.

У перші дні тривалість перебування малюка серед однолітків має ре­гулювати дорослий, виходячи з емоційного, фізіологічного стану, позитивної активності, комфортного (дискомфортного) стану дитини. Доречною є короткочасна присутність батьків, що дасть дитині відчуття захищеності, непоруш­ності звичного товариства тощо.O

Надалі батьки самостійно визначають та погоджують з працівниками закладу час приходу дітей до садка та повер­нення їх додому, однак не раніше початку роботи закладу і не пізніше часу її завершення. Недоцільно жорстко обмежу­вати процеси, що можуть подовжуватися, скорочуватися за­лежно від стану вихованців, умов життєдіяльності, винятко­вих ситуацій тощо.

  1. Частота прийомів їжі регулюється фізіологічними потре­бами дітей певного віку, медичними рекомендаціями, дієто­логічними нормами. Сніданок варто починати не пізніше як через годину після ранкового пробудження, а вечерю — не пізніше, ніж за годину до сну. Важливо враховувати чинни­ки, що можуть вплинути на процес прийому їжі чи відмову від неї, а саме:
  • індивідуальні смакові вподобання дитини;
  • особливості родинного харчування
  • змістове наповнення чи динаміка життєдіяльності малюка;
  • Винятковість (чи несхожість) обставин, попередньої життєвої ситуації;
  1. Провідна діяльність дошкільника — гра, знають сьогодні всі педагоги. Проте вона як специфічна дитяча ді­яльність не однорідна, кожний вид гри (дидактична, сюжет­но-рольова, режисерська тощо) виконує свої функції у роз­витку дитини. Покладання на гру суто дидактичних завдань, стирання грані між навчальними та ігровими прийомами та самодіяльними іграми може призвести до зникнення само­стійних ігор як таких, нівелювання ролі особистісного спіл­кування з однолітками. До того ж умови організації та ре­зультати ігрової та навчальної діяльності істотно різняться. Тому неприпустимо покладати на гру функції навчання. Не варто підміняти навчальну діяльність з використанням ігро­вих прийомів ігровою діяльністю.
  2. Навчальний процес — складова буття дитини, особливо старшого віку. Правильно побудований, він зберігає само­бутність та специфіку дошкільного дитинства, передбачає різноманітність форм організації, орієнтований на повер­нення первинного значення слову “заняття” як цікавого змістовного, корисного для розвитку проведення часу. В до­шкільному закладі заняття не має бути прототипом шкіль­ного уроку. Розвивальне, індивідуально орієнтоване навчан­ня дошкільників проводиться фронтально, по підгрупах або індивідуально, залежно від змісту, завдань, складності, особ­ливостей життєвої ситуації, об’єктивної потреби.
  3. Колективна чи групова діяльність дошкільників здійсню­ється на заняттях, що мають визначений час, місце, облад­нання, інструменти, наочність тощо. Проводити їх доцільно час від часу, не надаючи домінуючого значення та забезпе­чуючи продуктивність. Колективна організація дітей виправдана тоді, коли йдеться про спільне спостереження, екскурсії, перегляд театралізованих вистав, проведення святкових ранків, створення спільного продукту творчої, мовленнєвої, образотворчої діяльності.
  4. Залучення до роботи в дошкільних закладах вузьких спе­ціалістів (музичних керівників, інструкторів з фізичного ви­ховання, викладачів образотворчого мистецтва, іноземної мо­ви, хореографії тощо)

Важливо, щоб “вузькі” спеціалісти:

  • надавали пріоритет загальному розвитку дошкільни­ка перед спеціальними вміннями; спонукали до різ­них форм його активності, базових якостей особис­тості, формували компетентність у різних  сферах життєдіяльності;
  • гармонійно вписувалися у колективне життя дітей за змістом та часом, не порушували важливих аспектів їхньої життєдіяльності;
  • тісно взаємодіяли з вихователем, узгоджували свою ді­яльність з вихователем-методистом, налагоджували щирі взаємини з ними, брали участь у житті дошкіль­ного закладу, його заходах.
  1. У ході планування своєї роботи педагог конкретизує за­гальні завдання Програми, враховуючи особистісні здобут­ки дітей, проміжні показники їхньої компетентності за фор­мами активності, лініями розвитку, видами діяльності, сфе­рами життя. Він наповнює освітні (розвивальні, виховні, на­вчальні) завдання змістом, обирає ефективні форми й мето­ди роботи з дошкільниками, приділяє належну увагу ство­ренню розвивального життєвого простору.
  2. Планування має ґрунтуватися на аналізі вікових та інди­відуальних особливостей вихованців, підпорядковуватися принципам доцільності (здорового глузду) та системності. Педагог планує освітню роботу як з усіма вихованцями, так і з окремими дітьми (новачками, тими, хто часто хворіє і не відвідує через це дошкільний заклад, хто з різних причин має проблеми в особистісних досягненнях тощо). Варто час від часу застосовувати диференційований підхід у доборі різних за змістом, складністю, умовами організації завдань; надавати вихованцям можливість самостійно обирати зміст, матеріал, варіант виконання. Це стосується як групи в ціло­му, так і дітей, які випереджають однолітків або відстають від них (поділ умовний, оскільки розвиток — процес дина­мічний). Вихователь визначає зону найближчого розвитку кожної дитини, виробляє оптимістичну гіпотезу її розвитку, сприяє досягненню нею щоденного успіху.
  3. Поглибити уявлення про індивідуальні особливості вихо­ванців, звільнитися від суб’єктивізму педагогові допоможе щоденник спостережень, в якому він фіксує об’єктивні фак­ти, вчинки, що вразили, незрозумілу поведінку, особливості висловлювань конкретної дитини в реальній життєвій ситуа­ції. Записи не повинні містити суб’єктивних оцінок, а мають бути об’єктивним “фотографуванням” подій, фіксацією ди­наміки їх перебігу.
  4. Більше часу слід відводити на самостійну діяльність ви­хованців (продуктивну працю, художню діяльність, гру, спілкування). Це та природно прийнятна форма, що врахо­вує бажання, наміри, інтереси, вподобання кожної дитини і підказує вектор її індивідуального розвитку. Залежно від ви­ду та бажання дітей самостійна діяльність відбувається у різний час, варіюється за тривалістю. Важливо, щоб педагог не втручався, не порушував перебіг, не переривав її. Він мо­же запропонувати вихованцям зайнятися чимось іншим, об­ґрунтувавши доцільність та привабливість своєї пропозиції, але не примушувати дітей.

У плануванні важливе не стільки визначення “сітки за­нять”, скільки конкретизація та відбір змісту і форм роботи з дітьми, планування умов для їх самостійної діяльності. За варіативної організації життєдіяльності дітей та проектуван­ня педагогічної діяльності у планах (у тому числі й тематич­них) завжди мають бути відображені три основні блоки:

  • задачі розвитку дітей;
  • зміст і форми роботи з ними;
  • організація розвивального життєвого простору.

(Конкретні матеріали з організації життєдіяльності дітей та планування педагогічної діяльності висвітлюватимуться у розробках методичних працівників та педагогів, які брали участь в експериментальній апробації Програми).

  1. Потребують оновлення зміст та форми роботи дошкіль­ного закладу із сім’єю. Це стосується передусім об’єднання зусиль задля формування в дітей реалістичної картини _світу та образу “Я”, розвитку різноманітних форм активності, ви­ховання компетентної поведінки у сферах життєдіяльності: “Природа”, “Культура”, “Люди”, “Я Сам”; становлення ба­зових якостей особистості; створення в сім’ї та дошкільно­му закладі комфортних та сприятливих для її розвитку умов.